Великiй cy6oтi. Iз цього зерна: «I вiн вiдпочив у днi сьомiм» (1). «Ще ввiйдуть у cпокiй мiй» (2).
Лежит у трунi, святкуєш суботу, По працi важкiй, по кривавiм поту. До тебе вже справ князь зовсiм не має, Князь свiту цього, що всiми
владає. О нерозгаданий це слiд! О перемоги новий рiд! О сине Давидiв!
Давидiв сину, Лазаря ти поставив Iз мудростi землi до небесної слави. Убий тiлесну у менi роботу - I будем разом святкувать суботу.
Дозволь ступити у твiй слiд, Пiзнавшиперемоги рiд, О сине Давидiв! (3)
К i н е ц ь
1. Буття, II - 2. 2. Псалтир, XCIV - 11. В українському перекладi текст подано трохи iнакше: «До мiсця мого вiдпочинку не ввiйдуть». 3.Давид - цар iзраїльско-iудейський (кiнець XI - бл. 950 р. до н. е.). Давидiв син - тут Iсус Христос; Давидовим сином був Соломон.
