Вже хмара пройшла. Веселка радiсно грає. Минула нудьга. Свiт любо сяє. Веселicть сердечна - це ведро (2*) неба ясного, Коли преминув морок,
шум вiтру мирського.
О свiте вабний! Ти менi океан, пучина, Вихор ти, хмари i тьма, тужлива година. Проте вже веселка менi яскраво заграла, Неначе голубка менi мир
звiщувала.
Печале, прощай! Прощай! Прощай, зла утробо! Вже кволостi край, встав я iз гроба. О пагiнь Давида! Менi ти берег i кифа, Веселка, мир, свiтло,
життя, погода, олива.
&n
bsp; К i н е ц ь
1. Буття, IX -13. 2*. «Ведро» - значить небесну свiтлiсть i чистоту повiтря; ввiйшли у слав'нську iз еллiнської; у них про свiтлiсть повiтря
говориться: .
